Бактеріальний вагіноз

Бактеріальний вагіноз (БВ) — одне з найпоширеніших захворювань у сучасній гінекології. За різними даними, з ним хоча б один раз у житті стикається до 30-50% жінок репродуктивного віку. Незважаючи на таку поширеність, багато хто продовжує вважати це звичайною «молочницею» або намагається лікуватися самостійно, що нерідко призводить до хронічного перебігу захворювання та частих рецидивів.

Насправді бактеріальний вагіноз — це не інфекція, що передається статевим шляхом, і не запальний процес у класичному розумінні. Це стан, при якому порушується природний баланс мікрофлори піхви: кількість корисних лактобактерій різко зменшується, а умовно-патогенні мікроорганізми починають активно розмножуватися.

Таке порушення мікробіому може довго протікати практично безсимптомно, проте навіть у цьому випадку воно здатне підвищувати ризик запальних захворювань органів малого тазу, ускладнень вагітності, передчасних пологів та інфікування після гінекологічних операцій.

Я у своїй багаторічній практиці дуже часто стикаюся з цією проблемою у жінок будь-якого віку. Тому, керуючись міжнародними стандартами та протоколами, грамотно проводжу діагностику та підбираю ефективне лікування індивідуально кожній пацієнтці.

Що таке бактеріальний вагіноз?

Піхва здорової жінки є складною екосистемою, в якій живуть сотні видів мікроорганізмів. Основну частину цієї мікрофлори складають лактобактерії (палички Додерляйна).

Саме вони виконують найважливіші захисні функції:

• підтримують кисле середовище піхви (рН 3,8-4,5);
• виробляють молочну кислоту;
• синтезують перекис водню;
• перешкоджають розмноженню хвороботворних бактерій;
• захищають слизову оболонку від інфекцій.

Коли кількість лактобактерій зменшується, кислотність піхви підвищується. В результаті починають активно розмножуватися анаеробні мікроорганізми, які в нормі присутні в невеликій кількості.

Найчастіше при бактеріальному вагінозі виявляються:

• Гарднерелла вагіналіс;
• Атопобіум вагіне;
• Mobiluncus spp.;
• Превотелли.;
• Бактероїди spp.;
• Peptostreptococcus spp.

Важливо розуміти, що жодна з цих бактерій сама по собі не є причиною захворювання. Проблема виникає саме тоді, коли порушується баланс усієї мікрофлори піхви.

Саме тому сучасні міжнародні рекомендації, наприклад Всесвітня організація охорони здоров'я, розглядають бактеріальний вагіноз як вагінальний дисбіоз, а не як класичну інфекцію.

Бактеріальний вагіноз може розвиватися через порушення нормального балансу бактерій у піхві. Це може бути викликано різними факторами, зокрема:* **Зміна гормонального фону:** Наприклад, під час вагітності, менопаузи або при використанні гормональних контрацептивів. * **Інтимна гігієна:** Часте спринцювання, використання агресивних миючих засобів, що порушують природну мікрофлору піхви. * **Сексуальна активність:** Часта зміна статевих партнерів, незахищений статевий акт. * **Прийом деяких медикаментів:** Наприклад, антибіотиків, які можуть знищувати корисні бактерії. * **Зниження імунітету:** Інші захворювання, що послаблюють імунну систему. * **Використання певних засобів контрацепції:** Наприклад, внутрішньоматкових спіралей.

Ще кілька років тому вважалося, що головною причиною захворювання є гарднерела. Сьогодні цей підхід вважається застарілим.

Сучасна медицина розглядає бактеріальний вагіноз як результат порушення складного балансу між захисною та умовно-патогенною мікрофлорою.

Причин такого порушення може бути одразу кілька.

1. Зміна кислотності піхви

Будь-який стан, при якому знижується кількість лактобактерій, створює сприятливі умови для росту анаеробних бактерій.

Це може відбуватися після:

• лікування антибіотиками;
• гормональних змін;
• деяких захворювань;
• тривалого стресу;
• зниження імунного захисту.

2. Часта зміна статевих партнерів

Хоча бактеріальний вагіноз не належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом, сексуальна активність помітно впливає на склад вагінальної мікрофлори.

Ризик захворювання збільшується при:

• появі нового статевого партнера;
• частій зміні партнерів;
• незахищених статевих контактах.

При цьому жінка може ніколи не заразитися будь-якою інфекцією — змінюється саме склад мікробіома.

3. Зрошення

Це одна з найпоширеніших причин порушення мікрофлори.

Багато жінок помилково вважають, що спринцювання допомагає підтримувати чистоту піхви.

Насправді відбувається зворотний ефект:

• вимиваються корисні бактерії;
• порушується кислотність;
• знижується природний захист слизової оболонки;
• зростає ризик бактеріального вагінозу.

Саме тому провідні світові гінекологічні спільноти не рекомендують проводити спринцювання без медичних показань.

4. Антибактеріальна терапія

Антибіотики знищують не тільки хвороботворні мікроорганізми.

Одночасно вони здатні значно зменшувати кількість нормальної мікрофлори піхви.

Тому після тривалого лікування антибіотиками ризик розвитку бактеріального вагінозу помітно зростає.

5. Гормональні зміни

На стан мікробіому великий вплив має рівень естрогенів.

Зміна гормонального фону можлива:

• під час вагітності;
• після пологів;
• під час грудного вигодовування;
• в пременопаузі;
• при деяких ендокринних захворюваннях.

У всіх цих ситуаціях склад мікрофлори може змінюватися.

6. Використання деяких засобів інтимної гігієни

Ароматизовані гелі, агресивне мило, антисептики та засоби з вираженим лужним pH здатні змінювати природну кислотність піхви.

Навіть регулярне використання таких засобів інколи стає фактором ризику розвитку вагінального дисбіозу.

Фактори ризику

Імовірність виникнення бактеріального вагінозу збільшується за наявності відразу кількох чинників.

До них належать:

• Куріння;
• хронічний стрес;
• зниження імунітету;
• цукровий діабет;
• ожиріння;
• внутрішньоматкова спіраль (у частини жінок);
• тривалий прийом антибіотиків;
• гормональні порушення;
• дефіцит естрогенів;
• Недотримання правил інтимної гігієни;
• часті спринцювання;
• велика кількість статевих партнерів.

Однак навіть за наявності кількох факторів ризику захворювання розвивається далеко не завжди. У багатьох жінок мікрофлора здатна самостійно відновлюватися завдяки роботі місцевих захисних механізмів.

Симптоми бактеріального вагінозу

Особливість бактеріального вагінозу полягає в тому, що приблизно в половини жінок захворювання може протікати практично безсимптомно. Саме тому багато хто дізнається про нього випадково — під час профілактичного огляду у гінеколога, обстеження перед вагітністю, підготовки до операції або під час здачі аналізів.

Якщо симптоми все ж з'являються, вони зазвичай пов'язані не із запаленням, а зі зміною складу мікрофлори та продуктами життєдіяльності анаеробних бактерій.

Характерні ознаки бактеріального вагінозу

Рясні виділення з піхви

Це найпоширеніший симптом захворювання.

Виділення зазвичай:

• однорідні;
• рідкі або злегка кремоподібні;
• сіруватого, білого або молочно-сірого кольору;
• рівномірно покривають стінки піхви.

На відміну від кандидозу (молочниці), при бактеріальному вагінозі виділення не мають сирнистої структури.

З прогресуванням хвороби кількість виділень може збільшуватися.

Неприємний запах

Найхарактерніший симптом бактеріального вагінозу – запах, який багато жінок описують як запах несвіжої або «тухлої» риби.

Він з'являється з-за утворення летких амінів — речовин, які синтезують анаеробні бактерії при активному розмноженні.

Особливо вираженим запах стає:

• після статевого контакту;
• під час менструації;
• після використання лужних засобів інтимної гігієни;
• після спринцювань.

Це пов'язано з тим, що сперма та кров мають лужну реакцію і посилюють вивільнення летких амінів.

Незначний дискомфорт

У деяких жінок можуть виникати:

• відчуття вологості;
• легке печіння;
• відчуття дискомфорту;
• помірне подразнення зовнішніх статевих органів.

Однак виражений свербіж для бактеріального вагінозу нехарактерний.

Якщо пацієнтка скаржиться на сильний свербіж, я обов'язково розглядаю й інші причини, насамперед кандидоз або алергічну реакцію.

Відсутність вираженого запалення

Це одна з головних відмінностей бактеріального вагінозу від більшості інфекційних захворювань піхви.

Під час огляду зазвичай відсутні:

• виражене почервоніння слизової оболонки;
• сильний набряк;
• множинні болісні ерозії;
• рясні гнійні виділення.

Саме тому захворювання відносять до станів, пов'язаних з порушенням мікробіому, а не з класичним запальним процесом.

Коли потрібно терміново звернутися до гінеколога?

Деякі жінки відкладають візит до лікаря, вважаючи неприємний запах або незвичайні виділення тимчасовою проблемою. Однак бактеріальний вагіноз здатний підвищувати ризик серйозних ускладнень, особливо під час вагітності або перед гінекологічними втручаннями.

Не відкладайте консультацію фахівця, якщо з'явилися:

• виділення з неприємним запахом;
• зміна кольору або кількості виділень;
• дискомфорт після статевого контакту;
• симптоми повторюються кілька разів на рік;
• Виділення з'явилися під час вагітності;
• симптоми виникли після курсу антибіотиків;
• скарги зберігаються після самостійного лікування.

Негайно звернутися до лікаря необхідно при:

• Біль внизу живота;
• підвищення температури тіла;
• кров'янистих виділеннях поза менструацією;
• вираженого болю під час статевого акту;
• появі гнійних виділень.

Ці симптоми можуть свідчити вже про інше захворювання і потребують додаткового обстеження.

Чому бактеріальний вагіноз часто плутають з молочницею?

Це одна з найпоширеніших помилок у гінекологічній практиці.

Побачивши незвичайні виділення, багато жінок самостійно купують протигрибкові препарати, припускаючи, що у них кандидоз. В результаті симптоми можуть тимчасово зменшитися або зовсім не змінитися, а справжня причина залишається без лікування.

Основні відмінності бактеріального вагінозу та кандидозу

На практиці можлива і змішана інфекція, коли бактеріальний вагіноз поєднується з кандидозом. У таких випадках симптоми стають менш типовими, а для вибору лікування особливо важлива точна діагностика.

Бактеріальний вагіноз відрізняється від інфекцій, що передаються статевим шляхом, тим, що він не є інфекцією, яка передається статевим шляхом.

Багато пацієнток, почувши діагноз, переживають, що захворювання обов'язково пов'язане із зараженням під час статевого контакту. Це поширений хибний погляд.

Бактеріальний вагіноз не належить до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Він розвивається внаслідок порушення природного балансу вагінальної мікрофлори.

Тим не менш статеве життя може впливати на ризик його виникнення. Новий статевий партнер, часта зміна партнерів та відсутність бар'єрної контрацепції здатні змінювати склад мікробіому піхви та створювати умови для розвитку дисбіозу.

На відміну від бактеріального вагінозу, такі інфекції, як хламідіоз, гонорея, трихомоніаз або мікоплазменна інфекція, викликаються конкретними збудниками і потребують іншої тактики лікування.

Саме тому самостійна постановка діагнозу за симптомами неприпустима.

Сучасна діагностика бактеріального вагінозу

Я, як досвідчений гінеколог, можу запідозрити захворювання вже під час розмови та огляду. Однак остаточний діагноз встановлюється лише після оцінки клінічної картини та результатів лабораторних досліджень.

Гінекологічний огляд

Під час огляду я оцінюю:

• характер виділень;
• стан слизової оболонки піхви;
• наявність запальних змін;
• ознаки супутніх захворювань.

Огляд також дозволяє виключити інші причини скарг, такі як кандидоз, цервіцит, атрофічний вагініт або стороннє тіло у піхві.

Мікроскопія мазка

Мікроскопічне дослідження залишається одним з найбільш доступних та інформативних методів діагностики.

Для бактеріального вагінозу характерне виявлення так званих «ключових клітин» — клітин плоского епітелію, поверхня яких майже повністю покрита бактеріями. Через це їхні контури стають нечіткими.

Наявність великої кількості клітин-ключів є важливим діагностичним ознакою захворювання.

Сучасні молекулярні методи

При рецидивуючому перебігу захворювання, змішаних інфекціях або неяскравій клінічній картині лікар може рекомендувати молекулярні методи дослідження, включаючи ПЛР-панелі для оцінки складу вагінальної мікробіоти. Вони дозволяють виявити широкий спектр мікроорганізмів та визначити вираженість дисбіотичних змін.

Важливо розуміти, що виявлення окремих бактерій, наприклад Гарднерелла вагіналіс, саме по собі не означає наявність захворювання. Ці мікроорганізми можуть бути присутніми і у здорових жінок. Рішення про лікування приймається лише з урахуванням симптомів, даних огляду та результатів комплексного обстеження.

Сучасне лікування бактеріального вагінозу

Головна мета лікування — не просто усунути неприємні симптоми, а відновити нормальний баланс вагінальної мікрофлори, зменшити кількість анаеробних бактерій та знизити ризик повторного розвитку захворювання.

Сучасні міжнародні рекомендації (CDC, ACOG, IUSTI) розглядають лікування бактеріального вагінозу як поетапний процес, що включає не тільки антибактеріальну терапію, але й усунення факторів, які сприяють порушенню мікробіому.

Важливо розуміти, що універсальної схеми лікування не існує. Вибір препаратів залежить від вираженості симптомів, частоти рецидивів, вагітності, супутніх захворювань та результатів обстеження.

Коли лікування справді необхідне?

Лікування рекомендовано:

• за наявності симптомів бактеріального вагінозу;
• перед деякими гінекологічними операціями та інвазивними процедурами;
• вагітним жінкам із симптомами захворювання;
• при високому ризику ускладнень вагітності (за рішенням лікаря).

Якщо бактеріальний вагіноз виявлено випадково і він не викликає скарг, питання про необхідність терапії вирішується індивідуально.

Які препарати застосовуються?

Основою лікування є препарати, що пригнічують надмірний ріст анаеробних бактерій.

Підбираючи індивідуальну терапію кожній пацієнтці, виходячи з її скарг, тривалості перебігу захворювання, результатів огляду та лабораторних обстежень, я рекомендую:

• антибактеріальні препарати;
• пробіотики;
• інші сучасні засоби відповідно до клінічних рекомендацій та індивідуальної ситуації пацієнтки.

Вони можуть використовуватися:

• всередину;
• у вигляді вагінального гелю;
• у формі кремів;
• у вигляді вагінальних супозиторіїв або капсул (залежно від обраного препарату).

Самостійно обирати препарат чи змінювати тривалість лікування я не рекомендую. Навіть якщо симптоми зникли через кілька днів, передчасне припинення терапії підвищує ймовірність рецидиву.

Чому самолікування небезпечне?

Однією з найпоширеніших помилок є початок лікування без підтвердженого діагнозу.

Наприклад:

• приймати протигрибкові препарати за відсутності кандидозу;
• самостійно вживати антибіотики;
• проводити спринцювання антисептиками;
• Застосовувати народні методи.

Такі дії можуть тимчасово зменшити симптоми, але не усувають причину захворювання і нерідко ще сильніше порушують баланс мікрофлори.

Крім того, під маскою бактеріального вагінозу можуть ховатися інфекції, що передаються статевим шляхом, запальні захворювання органів малого таза або навіть передракові зміни шийки матки.

Чи потрібно відновлювати мікрофлору?

Це одне з найбільш обговорюваних питань сучасної гінекології.

Після завершення основного курсу лікування природна мікрофлора піхви поступово відновлюється самостійно. Однак у деяких жінок, особливо при частих рецидивах, цей процес може бути уповільнений.

Останніми роками активно вивчається застосування препаратів, що містять лактобактерії, а також інших способів відновлення вагінального мікробіому. На сьогоднішній день дані досліджень залишаються неоднозначними: частина робіт демонструє зниження ризику повторного розвитку захворювання, тоді як інші не підтверджують вираженого ефекту.

Тому рішення про необхідність додаткової терапії приймається індивідуально після оцінки клінічної ситуації.

Чому бактеріальний вагіноз часто повертається?

Рецидиви — одна з головних проблем лікування.

За даними досліджень, у значної частини жінок симптоми можуть повторюватися протягом першого року після успішно проведеної терапії.

Основні причини:

• збереження бактеріальної біоплівки;
• рецидив мікрофлори;
• часті спринцювання;
• безконтрольний прийом антибіотиків;
• Куріння;
• гормональні зміни;
• відсутність корекції факторів ризику.

При повторних епізодах захворювання я часто рекомендую більш тривалі схеми лікування та індивідуальний план профілактики.

Чи потрібно лікувати статевого партнера?

Це питання хвилює практично кожну пацієнтку.

Якщо мова йде про чоловіка і діагноз — неускладнений бактеріальний вагіноз, рутинне лікування статевого партнера зазвичай не рекомендується, оскільки дослідження не показали, що це знижує частоту рецидивів у жінки.

Однак за наявності у партнера симптомів урогенітального захворювання йому необхідно звернутися до лікаря для обстеження.

Якщо ж йдеться про жінок, які мають сексуальні контакти з жінками, тактика визначається індивідуально, оскільки особливості передачі змін мікробіоти в цій групі продовжують вивчатися.

Можливі ускладнення

При своєчасному лікуванні бактеріальний вагіноз зазвичай не призводить до серйозних наслідків. Однак при тривалій відсутності терапії ризик ускладнень зростає.

Можливі наслідки:

• запальні захворювання органів малого таза;
• хронічний ендометрит;
• ускладнення після встановлення внутрішньоматкової спіралі;
• підвищений ризик інфікування після гінекологічних операцій;
• збільшення ймовірності зараження деякими інфекціями, що передаються статевим шляхом;
• ускладнення вагітності.

Саме тому не варто сприймати бактеріальний вагіноз як «нешкідливе порушення мікрофлори».

Чи можна запобігти розвитку бактеріального вагінозу?

Повністю виключити ризик неможливо, однак дотримання простих рекомендацій значно знижує ймовірність захворювання.

Для профілактики рекомендується:

• відмовитися від спринцювань без медичних показань;
• використовувати м'які засоби для інтимної гігієни з фізіологічним pH;
• не застосовувати антибіотики без призначення лікаря;
• використовувати бар'єрну контрацепцію при зміні статевого партнера;
• своєчасно лікувати гінекологічні захворювання;
• регулярно проходить профілактичні огляди у гінеколога;
• відмовитися від куріння;
• дотримуватися принципів здорового способу життя.

Висновок

Бактеріальний вагіноз — це не просто зміна характеру виділень чи неприємний запах. Це стан, який свідчить про порушення природного балансу вагінальної мікрофлори та вимагає уважного ставлення до жіночого здоров'я.

Сучасні методи діагностики дозволяють швидко підтвердити діагноз, а правильно підібране лікування допомагає усунути симптоми, відновити мікробіом та значно знизити ризик рецидивів. Головне — не відкладати візит до гінеколога і не намагатися лікуватися самостійно.

Якщо ви помітили зміну виділень, появу неприємного запаху чи інші незвичайні симптоми, не варто чекати, що проблема зникне сама. 

Не варто займатися самолікуванням та пробувати на собі всілякі ліки за порадою подруги, колеги чи фармацевта в аптеці. Краще одразу прийти до мене на прийом, аби лікування стало справді ефективним та раціональним.